Конструкція кріплення характеризується високим рівнем стандартизації, серіалізації та взаємозамінності та базується на відповідних національних або галузевих стандартах. Незважаючи на невеликі розміри, кріпильні елементи мають вирішальне значення для точності складання автомобіля, стабільності роботи, безпеки та терміну служби. До звичайних автомобільних кріпильних елементів належать болти/гвинти, гайки, самонарізні -гвинти, шайби, пластикові гайки та затискачі. Типові методи кріплення включають використання болтів, гвинтів або шпильок із гайками в різьбових отворах або само-саморізів у попередньо-сформованих отворах.
З появою автомобілів з новими енергоспоживанням і все більшим використанням-алюмінієвих кузовів важливість нових процесів і кріплень-таких як загвинчування флоузером (FDS), опорне точкове зварювання (RSW) для алюмінію, само-проколююча заклепка (SPR) і глуха заклепка-продовжують зростати. Технології-антикорозійного покриття для кріпильних елементів переходять від традиційних методів гальванічного покриття та фосфатування до різноманітних нових, екологічних-та високоефективних-покриттів, таких як Dacromet, Geomet і Delta. Кріпильні вироби повинні суворо відповідати вимогам щодо обмежених і заборонених речовин в автомобільних частинах і матеріалах.
Скріплені з’єднання повинні відповідати основним вимогам щодо продуктивності, зокрема надійності та безпеки. Вироби з класом міцності 10,9 або вище вимагають обробки для запобігання водневій крихкості. Розміри різьби для різних класів допуску метричної різьби мають відповідати GB/T 15756, тоді як конструкція отвору має посилатися на GB/T 152 і GB/T 5277. Специфікації для кінців деталей із зовнішнім різьбленням, а також бі -різьби, відстань між плечами, виточення різьби та фаски мають посилатися на GB/T 2. Розміри для наскрізні-отвори та розточені отвори мають посилатися на GB/T 5227, GB/T 152.4 та GB/T 152.3.
Загальні методи блокування в основному поділяються на три категорії: болти-і-фіксуючі-шайби в зборі, стопорні гайки (усі-металеві стопорні гайки та не-металеві стопорні гайки) і різьбові-фіксуючі клеї. Коефіцієнт тертя служить основним параметром і граничною умовою для конструкції болтового з'єднання; загальні діапазони включають 0,09–0,15, 0,10–0,16 і 0,12–0,18. Широко використовувані методи складання включають керування крутним моментом і-керування кутом крутного моменту. Рекомендовані значення для глибини зачеплення болта/гвинта, глибини нарізання різьби та глибини свердління можна знайти в стандарті VDI 2230.